• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Читаємо дітям

Навіщо ми читаємо дітям казки?


Напевно таке питання собі мало хто задавав. Найчастіше, казка з'являється в нашому житті за інерцією: її читали батькам, прабатькам, значить, вона повинна бути прочитана і дітям. А насправді все не так просто, як здається.

Казка — твір народної творчості, що минув випробування століттями і народами. Вона живе, не змінюючись, змінюються лише ті кому її читають. При цьому популярність казок в дитячому середовищі ні скільки не зменшується.

Діти готові слухати їх без зупинки, змушують нас перечитувати по кілька разів, уважно розглядають ілюстрації до них, і малюють улюблених героїв самі.

Філологи, психологи, педагоги, лінгвісти, вивчивши структуру казки, мову, спосіб подачі інформації, всі в один голос стверджують: дитинство без казки не можливо!

Слухаючи її, дитина проживає маленьке життя головних героїв. Разом з ними він отримує досвід поведінки, дізнається що можна, а що не можна, переживає реальний страх, випробовуваний казковими персонажами, вчиться справлятися з проблемами, шукає шляхи їх вирішення. І це далеко не все, що відбувається з малюком, поки він слухає казку. Давай, розберемося з усім по порядку.

Отже, як уже говорилося, казка для дитини — це реальне життя її героїв. Самі того не розуміючи, вони стають ними під час її прослуховування. Як здивувалися б батьки, якщо б змогли в цей момент «заглянути в голову» до свого дитя.

Виявляється, що їх дочка або син, ті самі Спляча Царівна або Королевич Єлисей, які борються з жорстокістю і несправедливим ставленням злої Цариці-мачухи. Так, проживаючи казкове життя, малюк вчиться співпереживання, почуття справедливості, співчуттю, відбувається чітке розмежування понять добра і зла. І все це ми, дорослі, називаємо дуже просто — мораль казки.

А уявляєш, яку бурю емоцій відчуває малюк, поки він сам подумки поруч з головним героєм! Там і любов до матері, рідним, між жінкою та чоловіком; і ненависть до зла і жорстокості; і співчуття; і горе з радістю. Всі відразу і не перерахуєш. Бачиш, наскільки емоційно збагачується твоя дитина!

Ти ніколи не замислюєшся, що читаючи казку маленькій людині, займаєшся його розвитком? Виявляється, насправді так і відбувається.

Ти розвиваєш його фантазію.

Згадай себе в дитинстві, коли читалася казка, ти обов'язково опинялася в темній гущавині лісу, «де на невідомих доріжках, сліди небачених звірів». А яке незвичайне було в тебе Тридев'яте царство-государство. Все це ставало можливим завдяки твоїй фантазії, накопиченому досвіду «образів» і уявлень. Так і малюк, теж вчиться подібно тобі, фантазує, представляє, а потім малює, зображує і додумує.

Ти збагачуєш його мова новими словами.

Ну як тут не збагатитися, якщо в одній тільки казці «Колобок» цей смачний головний герой співає свою пісеньку, повторюючи її слово в слово, аж п'ять разів поспіль! Ось і запам'ятаєш мимоволі, та почнеш повторювати, а разом з нею і нові слова — лисиця, вовк, заєць, засіки, покотився, стежка…

Ти розвиваєш допитливість.

З віком дитині стає цікаво порівняти казку з реальністю, і він починає випитувати, наскільки правдивий той чи інший факт, просить показати, знайти, а потім і сам навчається шукати відповіді на свої питання. Чи це не чудово!

Спонукуєш до навчання читанню.

Напевно, дане положення не варто коментувати, але все ж скажемо, що бажання прочитати самому казку, без допомоги дорослого — це те, до чого прагнути кожна дитина. Тому, що тоді він зможе залишитися з героями один на один, без твого посередництва, без твоїх питань і коментарів, та ще не залежатиме від твоїх бажань і можливостей.

І пам'ятай, ні що так не зближує двох людей, нехай навіть і рідних, як можливість разом «прожити» нехай казкову і маленьку, але життя. Саме тому читання вечорами в затишній інтимній обстановці має стати традицією в твоєму домі.

Пірнай з головою, разом зі своїм чадом, у світ мрій та ілюзій, боротьби добра зі злом і виходите звідти обидва переможцями, отримуючи від цього величезний позитивний заряд і море емоцій!

Кiлькiсть переглядiв: 169

Коментарi