Подружнім конфліктам – ні! Поруч дитина!

Давайте розберемо деякі причини конфліктів.

У тій сім’і де довго продовжується конфлікт, утворюється трикутник. Цю теорію «трикутників» сімейні психологи перейняли з соціології та антропології. Якщо між двома особами існує довготривалий та виразний конфлікт а ще якщо він супроводжується великою напругою, то при підключенні третьої особи – напруга зменшується. У сім’ї учасником протистояння автоматично стає дитина. Це несвідоме дійство, але все одно створюється патологічний трикутник. Сварка при цьому відходить на другий план, а дитина стає постійною стороною в конфлікті. І що є найгіршим – реагує на це драматично.

Батьки натомість зовсім не усвідомлюють проблем зі своєю дитиною. Це проявляється у випадках коли малюк починає хворіти, або стає неслухняним, саме тоді треба ним серйозно піклуватися.
В таких трикутниках як завжди буває, що дитину, кожен з батьків намагається схилити на свій бік. Мати скаржиться на батька, а батько іде в супротив рішенням матері, та разом з тим обоє намагаються бути близько з дитиною, при цьому навіть не сваряться. Тоді у дитини виникає проблема відданості, чи до тата чи до мами, при цьому вона хоче бути з ними обома. Коли дитині добре з мамою, через те гнівається батько і навпаки. Така ситуація часто доводить донервових розладів у дитини. Але це лише одна з форм патологічного трикутника та причини конфліктів. Може бути також, що в конфлікті між батьками дитину вже схилили на чийсь бік, при цьому утворюється коаліція, наприклад доні з мамою. Тоді під час сварки дитина знаходиться на боці мами, відкидаючи при цьому батька, що приносить серйозні наслідки при подальшому розвитку подій.

Можливий ще такий трикутник, де агресію від всіх своїх невдач батьки переносять на дитину. В такій сім’і створюється нав’язлива думка, що в них невдала дитина. Такі діти завжди проявляють агресію, негативізм, а підростаючи шукають до себе поваги поза домівкою в субкультур них середовищах, кидаючи при цьому батьків. Як завжди буває в таких випадках – їхня самооцінка просто розбита вщент.

Також бувають випадки коли конфлікт пов'язаний на занадто зосередженій увазі на здорової дитини. Такі діти як завжди слабкі та несамостійні в зрівнянні зі своїми ровесниками. У таких батьків «хвора» дитина звільняє їх від дій які б могли нашкодити їхньому шлюбу та взаємним відносинам. В цьому випадку причини конфліктів серйозно приховані і на зовні всі впевнені, що це зразкова сім’я, в яких нема місця для сварки.

Натомість у кардій родині маленькій або великій, зі «стажем» або тільки що створеній, є завжди щось загальне, індивідуальне для кожної з них. Нараз всі родини відмінні одна від одної і обумовлено це тим, що в кожній існують свої правила і закони, які впорядковують їх життя.

Правила – це вимоги щодо того як треба поводитися в певній ситуації, та при певних обставинах, вони відображають погляди на те що є добре, а що погано, що можна або ні, і що буде як що не дотримуватися цих правил.

Правила в родині бувають двох типів:

- відкриті – це правила які відкрито висловлюються та обговорюються членами родини, за необхідності їх можна змінювати;

- негласні – правила про які не говорять, але їх всі дотримуються.

Лише при виконанні цих правил, ми зможемо вирішити причини конфліктів, та виростити духовно зріле покоління, яке віддячить нам в недалекому майбутньому своєю турботою про нас.

Коментарi